ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА
Пам'ять про Велику Вітчизняну війну безмежна, невичерпна, вічна. Сучасникам і майбутнім поколінням її заповідали ті, хто на річних переправах йшов, мов камінь на дно; ті, хто навіки безіменним загинув у фашистському полоні; ті, хто під машини лягав замість понтонних мостів; ті, хто на своїх плечах виніс з поля бою сотні поранених солдатів і командирів; ті, хто пішов у безсмертя, хто вижив і переміг.
Пам'ять про війну, її правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче - життя. Війна пройшла залізним плугом через кожне серце, кожну долю і кожне життя. І хоч стільки б часу сплинуло, ніколи не зітреться в нашій пам'яті велич подвигу.
Олександрійські медики добре розуміли, що їхнє високе покликання – безнастанне служіння людям, уміння віддавати свій талант і всі свої сили благородній справі. Вони були вірними клятві Гіппократа.
Тернистим шляхом війни пройшли викладачі і випускники нашого училища: Коган Я.Л., Грановський З.Т., Воробйов П.І., Дорош Л.Г., Репенько О.Ф., Шепеленко Г.П., Бережна О.І., Прядко О.Ф., Кулявіна К.В., Зуб В.К., Козенко О.С., Шульга Т.М., Лінник І.С., Головатенко М.М., Уманець В.І., Сідельник Н.І.
Викладач хірургії Дорош Лідія Гаврилівна почала свій фронтовий шлях 26 липня 1941р. з рідного міста і закінчила у м.Інстербург (Східна Німеччина). За виявлений героїзм в роки війни була нагороджена орденом "Червоної Зірки", медалями "За оборону Кавказу", "За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війни 41-45р.р".
Кулявіна Катерина Василівна
Кулявіна Катерина Василівна закінчила медичну школу в 1940р. Спершу її було направлено на Західну Україну. 1 липня 1941р. Катерина Василівна добровільно записалася до госпіталю 18-03. У складі військового госпіталю вона пройшла тяжкими фронтовими дорогами від Москви через всю Росію, Білорусію, Литву до м. Кенігсберг в Німеччині, де й зустріла перемогу. В 1946р. у військовому званні - старшина медичної служби - була демобілізована. В післявоєнні роки Катерина Василівна працювала 5 років медичною сестрою на станції швидкої допомоги, а потім продовжила свій трудовий шлях в Олександрійській міській лікарні старшою медсестрою відділення переливання крові.
Козенко Олександра Самойлівна
Козенко Олександра Самойлівна в 1940р. успішно закінчила медичне училище. Коли почалась війна вона добровільно звернулась в військкомат. Разом з подругою Оленою їх було направлено в військову частину в м.Кишинів. Козенко О. С. брала участь у визволенні міст: Миколаїв, Таганрог, Мелітополь. Закінчила свій славетний фронтовий шлях Олександра Самойлівна в Берліні. В післявоєнні роки вона працювала медичною сестрою в Олександрійській міській лікарні.
Шульга Тамара Михайлівна
Шульга Тамара Михайлівна в 1937р. закінчила Олександрійську медичну школу. 1941р. була мобілізована і працювала в військовому госпіталі м.Богодухів Харківської обл., в санітарному поїзді. Свою військову службу Тамара Михайлівна закінчила в м.Честохів у званні молодшого лейтенанта медичної служби.
Грановський З.Т. керував прифронтовим госпіталем під час визволення Олександрії. Учасницею оборони легендарної Брестської фортеці була Лінник Галина Степанівна. Активною
учасницею партизанського руху в роки війни була Прядко Олександра Федорівна. За її допомогою підпільниками оформлялись документи про смерть воїнів Радянської Армії, яким влаштовували втечу з полону і переправляли до партизанських загонів Чорного лісу.
